Loading

Екоміста: людський вимір. Стратегія – виживання. Частина перша.

Создано 11.05.2010 13:47
Автор: Александра Шандра

Устаревшие постройки можно озеленитьВ турботах про екологію виділяються дві основні лінії. Основна: занепокоєння умовами свого життя – своя сорочка до тіла ж ближче. Друга ж, яка з’явилась не так давно, проявляється в турботі про інші живі організми навколо нас. І вже зовсім нещодавно почали розуміти, що здорове людське життя неможливе без здорового життя планети. Про проблеми біорізноманіття читайте на нашому сайті.



«Міста – пухлини на тілі землі» - відомий афоризм. Тим не менше, цифри свідчать що нас приваблює міський спосіб життя: світовий рівень урбанізації в 1950 р. – 28,8%, в 2005 – 48,6%. В розвинених країнах – 52,6 та 73,9%, Україні – 35,5 та 67,8%, Росії – 44,1 та 72,9% (дані ООН). Все більше людей все своє життя проживають в створеному людиною штучному світі, що часто стає ворожим самому існуванню життя.

Де б ми не жили, ми є частиною біосфери. Без природного оточення нам погано. Ми всі погодимось, що в парку нам значно краще, ніж на загазованій автостраді. Науковці ж плюси перебування в природному середовищі ілюструють статистикою:

  • Зі зростанням «природності» оточення підвищується задоволення роботою, знижується абсентеїзм;

  • В районах з гарно впорядкованим природним оточенням знижується кримінальність;

  • В «природніших» районах міста знижується насильство та знаходяться більш конструктивні вирішення конфліктів, а також менше виражені симптоми синдрому дефіциту уваги та гіперактивності у дітей.

  • Полегшується одужання після хвороб та операцій;

  • Знижується «міський» стрес, в т.ч. і пов’язаний з пробками;

  • Збільшується «пішохідність» територій, відповідно у людей поліпшується здоров’я та знижується маса тіла.

Як же стають зеленішими міста навколо світу?

Перш за все, пріоритет надається рослинам, характерним для даної географічної зони. Місто стає не мертвим асфальтом, яке розбавляється «престижною» екзотикою, а середовищем, де людина веде діалог із природою. При цьому використовуються всі можливі поверхні для озеленення:

Зеленая зона на крыше небоскреба, чистит воздух и регулирует температуру здания

Зеленые заросли на крыше

Многоярусность экосистем города

На даху мерії міста Чикаго створили клаптик континентальної американської прерії. Використані місцеві рослини та матеріали. Розробники із здивуванням відмітили, що через рік до цього зеленого острівка знайшли дорогу місцеві комахи. Для мерії ж зменшились витрати, пов’язані із опаленням та охолодженням будівлі. Гарний варіант симбіозу економіки та охорони природи.

Важлива характеристика екосистеми – багатоярусність. Сучасні архітектори в планах будівель залишають місце для дерев. 

А в Гонконгу скоро з’явиться «міська гора», прототипом для якої були гірські ліси Китаю. «Міський ліс» поєднуватиме офіси, квартири та просто відкриті поверхи в унікальній конструкції, яка принесе конденсовану природу в місто:
Проект экоздания в Гонг-Конге

Эко-небоскреб будущегоПроблемою для багатьох міст є стічні води після дощів. В основному вони поступають в трубопровід та очисну систему міста, а потім витрачаються ресурси та кошти на поливання в засушливий період, а водойми, в які зливаються стічні води, заростають водоростями внаслідок евтрофікації. У природи є свої природні очисні системи – болотисті місцевості. Навіть на невеликих ділянках можна створити міні-болотисті угруповування, які будуть утримувати та очищувати дощову воду:
Парковые зоны города очищают сточные воды
Занедбані ділянки міст цілком природним чином перетворюються в природні острівки. Часто місцева громада проявляє ініціативу, влаштовуючи спільні городи чи сади на місці пустищ:
Пустыри просто созданы для озеленения городов
Такі сади, окрім місцево вирощеної їжі, дають немало вигод в плані підвищення природності життя. 

Ще один приклад раціонального використання занедбаної території можна знайти в Мангеттені. Давно не використана високоярусна залізниця почала заростати інвазивними видами рослин.

Заброшенная железная дорога озеленяется

Місцева громада проявила ініціативу, і наразі розроблений проект по перетворенню цієї начебто проблеми в природну стежину, де місцеві види трав’янистих рослин та дерев принесуть пару кілометрів природи в бетонні джунглі: 

План озеленения "железки"

З кого ж мають починатись зміни, щоб наші міста стали зеленішими?

З нас самих та з місцевої громади, в яку ми входимо. Невеликий приклад. Одна місцева громада Балтімора вирішила, що потрібно мати більше зелених зон навколо школи. Ініціативу подали самі діти, які хотіли бачити реальні зміни в своєму світі. Почали з невеликого клаптика в шкільному дворі: 

Пример озеленения школы

Пример озеленения школы

Спробували – сподобалось. Працювали всі, рослини саджали діти. Повністю зняли цемент, і тепер на цьому місці прекрасна зелена зона.
Пример озеленения школы

Пример озеленения школы

Важливо, щоб було усвідомлення того, що природа насамперед приносить користь людині, а не є економічно пустою територією. Для людей, які звикли мислити категоріями прибутків треба доносити, що є багато послуг, які природа нам дає, і які у вигляді штучних замінників коштують значно більше:

  • Чисте повітря - на противагу різним очищувачам, які потрібно розробити, виробити, транспортувати, рекламувати, продати, і купити за зароблені гроші, а також витрачати електроенергію на їхнє використання;

  • Чиста вода – на противагу очищувачам та бутильованій воді, з якими пов’язані такі самі витрати;

  • Охолодження влітку – замість дорогих кондиціонерів. Випаровування води внаслідок транспірації дерев значно охолоджує територію;

  • Деревотерапія замість нервових зривів.

 

З вісімкою найвидатніших зелених дахів світу можна ознайомитись в нашій публікації: Екоміста: людський вимір. Частина друга. Стратегія – естетична.

Комментарии: